![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
gobyt_o_shadows, або Мандрівка за Імлисті гори
Nov. 15th, 2007 02:01 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tengu_crowЗатравкой в этой истории служит сегодняшний, теплый во всех отношениях вечер, когда мы "на тропе где Страх и Ужас" обсуждали Дж.Р.Р.Т. Было помянуто все, в том числе "военно-полевой перевод Зинаиды Бобырь". И, конечно, то, что "Хоббит" (в переводе Бобырь/Уманского) нравится вашему покорному слуге намного больше, чем все прочее ВК (по-моему сэр vjoiller на днях говорил о чем-то похожем).
Вернувшись домой, я застал в своей вредленте пост Хоббита с участием Хоббита на тему Хоббита с Хоббитом в главной роли Хоббита. Поскольку я любимый туда тоже затесался, причем не на самую последнюю роль, то я решил считать этоЗнаком Грозным Признаком и полез в Сеть за достопамятным переводом Бобырь.
К своему удивлению, я обнаружил не только перевод, но и любопытную статью "Это не простое кольцо, а какой-то прибор!" о том, как этот перевод был создан и когда он увидел свет. Вы будете долго смеяться, но в 91-ом году именно этот перевод (раритетное издание между прочим) попался мне в руки и я до сих пор помню ощущение уюта с которым я читал его в школе на уроках истории (солнечный класс, задняя парта... ых).
Еще более любопытным оказалось, что достаточно большой круг народа разделяет мое восхищение этим переводом (такая себе секта избранных отщепенцев и диссидентов в стройных рядах толкиенистов :) Мнение которых очень хорошо выразил коммент к статье, который я привожу внизу в Приложениях.
И это еще не все! Мало кто знает, но в 1985-ом году вышел перевод Александра Мокровольского на... украинский язык. Джон Роналд Руел Толкін "Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори". Видел и читал в бумаге, но поленился купить, ибо... ибо. Но вещь дивная. Я в приложении привел пару отрывков - загляните - не пожалеете.
Бтв, нашелся еще один дивный перевод Володаря Перстенів, а так же не менее дивные иллюстрации к португальскому изданию Хоббита (вы только представьте Хоббита иллюстрированного скажем Бидструпом :))) но обо всем этом - в другой раз. А пока - я похулиганю. Хоббитовская сказка про Хоббита Ін Да Рідна Мова
Приложения
1. Коммент:
Silfire 3.2.2006 23:48:00
Я конечно понимаю, что спектр эмоций после прочтения данной статьи чрезвычайно широк… Но войдите в мое положение — именно эта книга была для меня дверью в мир Толкиена, я прочитала ее в 8 лет и для меня она до сих пор полна ностальгического очарования. И хотя подчеркивается, что Бобырь опустила все ссылки на Сильмариллион, по лаконичности стиля книга ближе именно к нему — и в этом ее неброская прелесть. Если кто-нибудь знает, существует ли Повесть о Кольце в электронном формате — оставьте отзыв: я давно ее ищу, тк печатное издание потерялось…
2. Лучше стихов Уманского к Хоббиту я еще не видел. Судите сами:
Идут дороги через овраг,
Через леса вьют ленты свои,
Через пещеры, где вечный мрак,
Через мелеющие ручьи,
По зимним, пушистым белым снегам,
По цветам, что теплый июнь несет,
По траве, по холодным, мертвым камням,
Через пустыни и средь болот.
3. Обещанные отрывки из Гобіта в переводе Мокровольского
У норі під землею жив собі гобіт. Не в бридкій загидженій мокрій норі, де повно дохлих червів і тхне багном, але й не в сухій та голій піщаній печері-вигрібанці, де ані сісти, ані попоїсти — нічогісінько немає. Була то гобітівська нора, а де гобіти, там і затишок.
...
Гобіт цей був дуже заможний, і звали його Більбо Злоткінс.
...
В тій глибині біля темних вод жив старий Гам-гам. Звідкіля він туди втрапив та хто чи що він таке — я не знаю. Він був просто Гам-гам — темний, як темрява, тільки двоє великих круглих очей світилися. Мав він човника, в якому тихо-тихенько плавав туди-сюди озером,— адже то було таки озеро, велике, глибоке й страшенно холодне. Веслував Гам-гам широкими, як лопати, ступнями ніг — спустить ноги у воду й веслує, зовсім без плюскоту. І все він робив безшелесно. Назорить своїми мерехтливими очиськами-ліхтарями сліпу рибину і блискавично її хапає. І м'ясце він любив. Не гидував гоблінятиною, коли міг запопасти. Але Гам-гам остерігався, щоб гобліни його не виявили. Хай-но котрийсь із гоблінів приб'ється до води в той час, коли Гам-гам вийде на полювання,— цей враз підкрадеться ззаду і задушить. Та рідко хто з потороч сюди потикався — щось їм підказувало: в глибині, там, де корениться гора, живе ще страшніше за них страховисько.
vjoiller на днях говорил о чем-то похожем). Вернувшись домой, я застал в своей вредленте пост Хоббита с участием Хоббита на тему Хоббита с Хоббитом в главной роли Хоббита. Поскольку я любимый туда тоже затесался, причем не на самую последнюю роль, то я решил считать это
К своему удивлению, я обнаружил не только перевод, но и любопытную статью "Это не простое кольцо, а какой-то прибор!" о том, как этот перевод был создан и когда он увидел свет. Вы будете долго смеяться, но в 91-ом году именно этот перевод (раритетное издание между прочим) попался мне в руки и я до сих пор помню ощущение уюта с которым я читал его в школе на уроках истории (солнечный класс, задняя парта... ых).
Еще более любопытным оказалось, что достаточно большой круг народа разделяет мое восхищение этим переводом (такая себе секта избранных отщепенцев и диссидентов в стройных рядах толкиенистов :) Мнение которых очень хорошо выразил коммент к статье, который я привожу внизу в Приложениях.
И это еще не все! Мало кто знает, но в 1985-ом году вышел перевод Александра Мокровольского на... украинский язык. Джон Роналд Руел Толкін "Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори". Видел и читал в бумаге, но поленился купить, ибо... ибо. Но вещь дивная. Я в приложении привел пару отрывков - загляните - не пожалеете.
Бтв, нашелся еще один дивный перевод Володаря Перстенів, а так же не менее дивные иллюстрации к португальскому изданию Хоббита (вы только представьте Хоббита иллюстрированного скажем Бидструпом :))) но обо всем этом - в другой раз. А пока - я похулиганю. Хоббитовская сказка про Хоббита Ін Да Рідна Мова
| Казка про gobyt_o_shadowsД. Р. Р. Толкін - Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори |
| — І мені,— докинув tengu_crow.— І ще малинового варення та яблучного пирога,— додав ptichka .— І ще мигдалевого пирога й сиру,— попросив high_way_star.— І ще пирога з свининою та салату,— замовив _pushik_.— І ще коржиків... ще елю... ще кави! — загукала решта гномів із світлиці. — І ще засмаж кілька яєць, будь ласкав! — гукнув lienvar навздогін gobyt_o_shadows, що потюпав до своїх комірчин.— Та винеси-но тієї холодної курятини й томатів!“Здається, він знає, що лежить у моїй коморі, незгірш від мене самого!” — подумав геть розгублений Злоткінс. Він почав уже питати себе, чи не закралася щонайрознещасніша з пригод у самісіньку його оселю. Поки подіставав усі пляшки, страви, ножі, виделки, склянки, тарілки, ложки та всяку всячину, поки поскладав усе це на великі таці, наш гобіт добряче впрів, і розпашівся, і насердився. — А щоб їм трясці й болячки, цим гномам! — лайнувся він уголос.— Чом би не прийти та не підсобити мені? Гульк! — і вже стали перед кухонними дверима lurtz_zga і lienvar, а за ними norgen та more_and_less, і, не встиг gobyt_o_shadows й слова мовити, як гноми внесли ті повні таці й два столики до світлиці та повиставляли, порозкладали все для бенкету.lienvar сидів на чільному місці, а навколо нього — тринадцять гномів; gobyt_o_shadows примостився на стільчику біля каміна, гризучи сухарика (йому геть пропав апетит) і силкуючись триматися так, ніби все-все було як завжди, а пригодою і не пахло. Гноми собі їли та й їли, гомоніли та гомоніли, а час помалу спливав. Нарешті гості повідсувалися на своїх стільцях від столу, і gobyt_o_shadows намірився поприбирати тарілки й склянки.— Гадаю, ви всі залишитеся повечеряти? — спитав він якнайчемнішим, ненав'язливим тоном. — Авжеж! — запевнив tengu_crow.— І ще побудемо. Ми засидимося допізна, поки обговоримо всі справи. Але спочатку — трохи музики. Ану прибрати зі столу!І дванадцять гномів — тільки без tengu_crow, він був надто статечний і провадив розмову з lienvar,— скочили на ноги й поскладали весь посуд високими стосиками. Тоді, не чекаючи, поки дадуть таці, рушили до кухні, тримаючи на одній руці стосики тарілок ще й поставивши пляшку зверху, а gobyt_o_shadows біг за ними й просив, мало не пищав з переляку:— Будь ласка, обережно! — та: — Будь ласка, не клопочіться! Я сам упораюсь... |
| Бажаєте отримати власну казочку? |
Приложения
1. Коммент:
Silfire 3.2.2006 23:48:00
Я конечно понимаю, что спектр эмоций после прочтения данной статьи чрезвычайно широк… Но войдите в мое положение — именно эта книга была для меня дверью в мир Толкиена, я прочитала ее в 8 лет и для меня она до сих пор полна ностальгического очарования. И хотя подчеркивается, что Бобырь опустила все ссылки на Сильмариллион, по лаконичности стиля книга ближе именно к нему — и в этом ее неброская прелесть. Если кто-нибудь знает, существует ли Повесть о Кольце в электронном формате — оставьте отзыв: я давно ее ищу, тк печатное издание потерялось…
2. Лучше стихов Уманского к Хоббиту я еще не видел. Судите сами:
Идут дороги через овраг,
Через леса вьют ленты свои,
Через пещеры, где вечный мрак,
Через мелеющие ручьи,
По зимним, пушистым белым снегам,
По цветам, что теплый июнь несет,
По траве, по холодным, мертвым камням,
Через пустыни и средь болот.
Над ними хмурятся облака,
Над ними звездный гуляет рой…
Вперед ведут дороги, пока
Путник не повернет домой.
Глаза, что видели меч врага,
И смерть, и мрак подземной тюрьмы,
Увидят опять родные луга,
Реки, поля, и леса, и холмы.
3. Обещанные отрывки из Гобіта в переводе Мокровольского
У норі під землею жив собі гобіт. Не в бридкій загидженій мокрій норі, де повно дохлих червів і тхне багном, але й не в сухій та голій піщаній печері-вигрібанці, де ані сісти, ані попоїсти — нічогісінько немає. Була то гобітівська нора, а де гобіти, там і затишок.
...
Гобіт цей був дуже заможний, і звали його Більбо Злоткінс.
...
В тій глибині біля темних вод жив старий Гам-гам. Звідкіля він туди втрапив та хто чи що він таке — я не знаю. Він був просто Гам-гам — темний, як темрява, тільки двоє великих круглих очей світилися. Мав він човника, в якому тихо-тихенько плавав туди-сюди озером,— адже то було таки озеро, велике, глибоке й страшенно холодне. Веслував Гам-гам широкими, як лопати, ступнями ніг — спустить ноги у воду й веслує, зовсім без плюскоту. І все він робив безшелесно. Назорить своїми мерехтливими очиськами-ліхтарями сліпу рибину і блискавично її хапає. І м'ясце він любив. Не гидував гоблінятиною, коли міг запопасти. Але Гам-гам остерігався, щоб гобліни його не виявили. Хай-но котрийсь із гоблінів приб'ється до води в той час, коли Гам-гам вийде на полювання,— цей враз підкрадеться ззаду і задушить. Та рідко хто з потороч сюди потикався — щось їм підказувало: в глибині, там, де корениться гора, живе ще страшніше за них страховисько.
